Гаррі Поттер і напівкровний принц

продовжимо нашу бесіду в хаті?

- В хаті?

— Так, пане Ґонте. Я вже сказав. Я прийшов заради Морфіна. Ми вам посилали сову...

— Мені ті сови до одного місця, — огризнувся Ґонт. — Я листів не читаю.

— Тоді не нарікайте, що вас не попереджують про візити, — їдко сказав Оґден. — Я тут у

зв’язку з серйозним порушенням чаклунського закону, яке сталося сьогодні рано-вранці...

— Добре-добре-добре! — заревів Ґонт. — Заходь уже в ту кляту хату, якщо це тобі

поможе!

Хатина складалася з трьох крихітних кімнаток. З головної, що поєднувала в собі кухню й

вітальню, виходило ще двоє дверей. Морфін сидів у брудному кріслі біля задимленого каміна,

накручуючи собі на товсті пальці живу гадюку й мугикаючи їй тихенько парселмовою:

— Уссі-сюссі, змійка в русі,

на підлогу гуп!

А нечемних Морфін цвяшком

до дверей луп-луп!

Зашаруділо в кутку біля відчиненого вікна, і Гаррі побачив, що в кімнаті є ще дівчина в

обшарпаній сукні, що своїм кольором нагадувала брудну кам’яну стіну в неї за спиною. Дівчина

стояла біля горщика, що парував на загидженій чорній плиті, і совала туди-сюди нужденні

горшки та миски на полиці. Волосся в неї було пряме й темне, а лице простувате, бліде, з

грубими рисами. Очі, як і в брата, були зизуваті. Дівчина здавалася трохи охайнішою за