Гаррі Поттер і напівкровний принц

власність. Не можна так просто припертися й думати, що мій син не стане боронитися.

— Від кого боронитися, чоловіче? — перепитав, підводячись, Оґден.

— Від тих, хто пхає сюди носа. Від грабіжників. Від маґлів та іншої погані.

Оґден націлився чарівною паличкою собі на носа, з якого сочилося щось схоже на гній, і

текти миттю перестало. Містер Ґонт буркнув щось крізь зуби Морфінові.

— До хати. Не сперечайся.

Тепер Гаррі одразу розпізнав парселмову; він зрозумів, що було сказано, хоч почув і те

химерне сичання, яким ця мова здавалася Оґденові. Морфін хотів було запротестувати, та коли

батько погрозливо на нього зиркнув, він передумав і пошкандибав до хатини, чудернацько

перекочуючись, а тоді так грюкнув за собою дверима, що нещасна змія знову затрусилася.

— Я, власне, прийшов до вашого сина, пане Ґонт, — пояснив Оґден, витираючи з сюртука

рештки гною. — Це ж був Морфін, так?

— Угу, Морфін, — байдуже підтвердив старий. — А ти чистокровець? — раптом досить

агресивно поцікавився він.

— Це не має значення, —холодно відрізав Оґден, і Гаррі відчув, як зростає його пошана до

Оґдена.

Ґонт, очевидно, був іншої думки. Він скоса зиркнув на Оґденове обличчя і пробурмотів

якомога образливіше:

— Ото ж я й пригадую, що вже бачив таких носатих у селі.

— Не сумніваюся, що ваш син і з ними давав волю рукам, — відрубав Оґден. — Можливо,