Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Гаррі, ти, звичайно, його зрозумів? — тихенько запитав Дамблдор.

— Аякже, — підтвердив спантеличений Гаррі. — А чому Оґден не розуміє?..

І тут його погляд знову впав на мертву змію на дверях, — і Гаррі раптом усе збагнув.

— Він розмовляє парселмовою?

— Дуже добре, — кивнув головою Дамблдор і всміхнувся. Чоловік у лахмітті вже

наступав на Оґдена з ножем в одній руці й чарівною паличкою в другій.

— Послухайте... — почав Оґден, та було пізно: щось бахнуло, і Оґден упав на землю,

схопившись за ніс, а з-під його пальців цвіркала якась жовта липка гидота.

— Морфіне! — пролунав гучний голос.

З хатини вискочив підстаркуватий чоловік і з такою силою захряснув за собою двері, що

мертва змія аж затрусилася. Цей чоловік був куціший за першого і мав непропорційно широкі

плечі та довжелезні руки, що в поєднанні зі світло-карими очима, короткою цупкою чуприною

та зморшкуватим обличчям робило його схожим на дужу стару мавпу. Він зупинився біля

чоловіка з ножем, який аж заходився реготом, дивлячись на зіщуленого на землі Оґдена.

— Міністерство, ге? — перепитав підстаркуватий чоловік, позираючи на Оґдена.

— Вгадали! — сердито підтвердив Оґден, обмацуючи обличчя. —А ви, якщо не

помиляюся, пан Ґонт?

— Правильно, — відповів Ґонт. — Він що, поцілив тобі в лице, ге?

— Поцілив! — огризнувся Оґден.

— А чого не попередив, що прийдеш, га? — накинувся на нього Ґонт. — Це приватна