Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Моє повідомлення призначалося Геґріду, — спохмурніла Тонкс.

— Геґрід запізнився на бенкет з нагоди початку навчального року, так само, як і Поттер,

тож замість нього твою звістку отримав я. До речі, — додав Снейп, відступаючи, щоб

пропустити Гаррі, — цікаво було бачити твого нового патронуса.

Він з гуркотом зачинив браму просто в неї перед носом і знову запечатав чарівною

паличкою ланцюги, які, брязкаючи й звиваючись, повернулися на своє місце.

— На мою думку, старий патронує вдавався тобі краще, — сказав Снейп з непідробною

злістю в голосі. — Новий якийсь слабший.

Снейп хитнув ліхтарем, і в його відблиску Гаррі помітив на обличчі Тонкс вираз обурення

й люті. А потім вона знову розчинилася в темряві.

— На добраніч, — попрощався з нею Гаррі, йдучи до школи за Снейпом. — Дякую за...

все.

— Бувай, Гаррі.

Якусь хвилину-дві Снейп мовчав. Гаррі відчував, що його власне тіло випромінює такі

потужні хвилі ненависті, що дивно було, як це вони не пропалюють Снейпа наскрізь. Він

ненавидів Снейпа ще з першої їхньої зустрічі, але остаточно й безповоротно Снейп утратив

найменшу нагоду розраховувати на поблажливість Гаррі через його ставлення до Сіріуса. Влітку

Гаррі мав досить часу, щоб обміркувати цю ситуацію. Він вирішив, що саме Снейпові в’їдливі

нагадування Сіріусові, що той скніє в безпечній схованці, тоді як решта Ордену Фенікса

бореться з Волдемортом, підштовхнули Сіріуса в ніч його загибелі помчати в міністерство.