Гаррі Поттер і напівкровний принц

навсібіч.

— Я можу перелізти через мур, — припустив він.

— Не зможеш, — рішуче заперечила Тонкс. — Усі мури закляті антивломлювальними

чарами. Цього року заходи безпеки стократ посилили.

— Тоді, — Гаррі вже дратувало, що Тонкс не бажає щось порадити, — доведеться

ночувати тут.

— Хтось по тебе вже йде, — відказала на це Тонкс. — Дивися.

Удалині біля замку стрибало по землі світло ліхтаря. Гаррі так зрадів, коли його побачив,

що готовий був витримати навіть Філчеві докори за спізнення та натяки, що Гаррі значно краще

дотримувався б дисципліни, якби Філч регулярно встромляв йому пальці в катівські лещата. Аж

тоді, як жовте світло наблизилося метрів на три і Гаррі скинув плащ-невидимку, щоб виявити

свою присутність, він, спалахнувши палкою ненавистю, упізнав у відблисках ліхтаря гачкуватий

ніс та довге чорне масне волосся Северуса Снейпа.

— Ну-ну-ну, — глузливо осміхнувся Снейп, витяг чарівну паличку і вдарив по замку, від

чого ланцюги зміями ковзнули додолу й брама зі скрипом відчинилася. — Добре, Поттере, що

ти виявив ласку з’явитися, але ти, мабуть, вирішив, що шкільна мантія відвертатиме увагу від

твоєї краси.

— Я не міг перевдягтися, бо не мав своєї валі... — почав виправдовуватися Гаррі, але

Снейп його урвав.

— Німфадоро, можеш не чекати. Поттерові цілком... е-е... безпечно зі мною.