— Ні, є ще Правдфут, Севідж і Доліш.
— Доліш — це той аврор, якого торік атакував Дамблдор?
— Саме так.
Вони пленталися темним безлюдним путівцем по свіжих коліях від диліжансових коліс.
Гаррі поглядав з-під плаща на Тонкс. Торік вона засипала всіх запитаннями (що часом аж
дратувало), постійно сміялася й жартувала. Тепер же здавалася постарілою, серйозною й
цілеспрямованою. Це так на неї вплинули події в міністерстві? Гаррі обсіли неприємні думки,
що Герміона, мабуть, запропонувала б йому розрадити Тонкс з приводу Сіріуса, запевнити її, що
вона ні в чому не винна, однак не міг себе пересилити. Гаррі не звинувачував її в Сіріусовій
смерті; її провина була не більша, ніж провина будь-кого іншого (до того ж значно менша, ніж
його самого), але він волів би узагалі не говорити про Сіріуса. Отож вони мовчки брели крізь
холодну ніч і за ними по землі шурхотів довжелезний плащ Тонкс.
Завжди добираючись диліжансом, Гаррі не усвідомлював, як далеко до Гоґвортса від
станції Гоґсмід. З великим полегшенням він нарешті побачив високі колони обабіч брами з
крилатими вепрами вгорі. Він змерз, зголоднів і був би дуже радий позбутися цієї нової, понурої
Тонкс. Та коли простяг руку, щоб відчинити браму, то виявив, що на ній висить ланцюг із
замком.
— Алогомора! — впевнено сказав він, націлившись чарівною паличкою на замок, але
нічого не сталося.
— Тут це не діє, — пояснила Тонкс. — Браму зачарував сам Дамблдор. Гаррі роззирнувся
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гаррі Поттер і напівкровний принц» автора Ролінґ Дж. К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 162. Приємного читання.
TextBook