Гаррі Поттер і напівкровний принц

виявилася ще гіршою — він ніби опинився в неймовірно яскравому світлі прожекторів і це йому

не подобалось. Підійшовши до Джіні, Гаррі поплескав її по плечу.

— Пошукаємо собі купе?

— Не можу, Гаррі, я пообіцяла зустрітися з Діном, — весело відповіла Джіні. — Ще

побачимось.

— Добре, — буркнув Гаррі, відчувши якесь дивне роздратування, коли вона пішла,

метляючи довгим рудим волоссям. Він звик до неї за літо і геть забув, що в школі Джіні зрідка

бачиться з ним, Роном і Герміоною. Він мимоволі закліпав, озирнувся й побачив, що його

оточили наче гіпнотизовані дівчата.

— Здоров, Гаррі! — пролунав ззаду знайомий голос.

— Невіле! — зрадів Гаррі, обертаючись до кругловидого хлопця, що проривався до нього.

— Привіт, Гаррі, — привіталася довгокоса дівчина з великими затуманеними очима, що

стояла біля Невіла.

— Луно, привіт, як ся маєш?

— Чудово, дякую, — відповіла Луна. Вона притискала до грудей журнал; великі літери на

обкладинці повідомляли, що до журналу безплатно додається пара спектрокулярів.

— Бачу, “Базікало” процвітає? — запитав Гаррі, що певною мірою симпатизував цьому

виданню, бо ж торік давав для нього ексклюзивне інтерв’ю.

— О, так, наклади значно зросли, — радісно повідомила Луна.

— Пошукаємо місця, — запропонував Гаррі, й вони втрьох пішли по вагону повз групки