Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Чи ви мали для цього якусь особливу підставу, чи вам так просто захотілося?

— Я подумав, що Мелфой щось замислив, — сказав Гаррі, незважаючи на містера Візлі,

обличчя якого виказувало суміш роздратування й цікавості. — Він вислизнув від матері, і я

хотів довідатись чому.

— Це зрозуміло, — містер Візлі змирився з тим, що доведеться слухати. — І як? Довідався

чому?

— Він зайшов до “Борджина й Беркса” й почав діставати Борджина, щоб той допоміг йому

щось влаштувати. А ще він попросив Борджина щось для нього зберегти. Ми так зрозуміли, що

це була якась штука, яку треба відремонтувати. Ніби одна штука з пари. І...

Гаррі глибоко зітхнув.

— І ще одне. Ми бачили, як Мелфой підскочив до стелі, коли мадам Малкін спробувала

торкнутися до його лівої руки. Мені здається, що його затаврували Чорною міткою. Думаю, він

став смертежером замість батька.

Містер Візлі стояв спантеличений. За якусь мить він сказав:

— Гаррі, навряд чи Відомо-Хто дозволив би шістнадцятирічному...

— А хто знає, що саме дозволив би Відомо-Хто, а що ні? — нечемно урвав його Гаррі. —

Даруйте, містере Візлі, але чи не варто це розслідувати? Якщо Мелфой хоче щось провернути й

погрожує Борджину, щоб той погодився йому допомогти, то це, мабуть, щось темне й

небезпечне.

— Якщо чесно, Гаррі, я сумніваюся, — задумливо проказав містер Візлі. — Розумієш,