Гаррі Поттер і напівкровний принц

І з цими словами вони вийшли з крамниці, а Мелфой ще й постарався боляче зіштовхнути

з дороги Рона..

— Ну, справді! — буркнула мадам Малкін, піднімаючи мантії, а тоді провела над ними

кінчиком чарівної палички, неначе пилососом, чистячи від пороху.

Вона була неуважна, коли припасовувала нові мантії Ронові й Гаррі, намагалася продати

Герміоні замість відьомської вечірньої мантії чаклунську, а коли нарешті випровадила їх з

крамнички, то аж зраділа.

— Усьо зробили? — бадьоро запитав Геґрід, коли вони до нього підійшли.

— Майже, — відповів Гаррі. — Ти бачив Мелфоїв?

— Еге ж, — безтурботно підтвердив Геґрід. — Але вони не наважаться щось учворити на

алеї Діаґон. Можеш не переживати, Гаррі.

Гаррі, Рон і Герміона обмінялися поглядами, та вже не встигли позбавити Геґріда цих

заспокійливих ілюзій, бо тут разом з Джіні з’явилося подружжя Візлів. У руках вони несли

важкі пакунки з книжками.

— Усе нормально? — запитала місіс Візлі. — Купили мантії? Тоді можна по дорозі до

Фреда й Джорджа заскочити в аптеку і в “Айлопс”... Тримайтеся всі разом..

Гаррі з Роном нічого в аптеці не купували, бо знали, що більше не вивчатимуть настійки,

зате обидва придбали в “Совиному Торговельному Центрі Айлопс” великі коробки совлодощів

для Гедвіґи й Левконії. А тоді, дивлячись, як місіс Візлі щохвилини позирає на годинник,

подалися шукати “Відьмацькі витівки Візлів” — крамничку жартів, що належала Фредові й