Гаррі Поттер і напівкровний принц

підступитися до полиць. Він роздивлявся коробки, що височіли аж до стелі — там було

“Спецхарчування для спецсачкування”, вдосконалене близнюками під час їхнього останнього

незавершеного навчального року в Гоґвортсі; Гаррі помітив, що найшвидше розхапували

пампушечки-зносаюшечки, бо на полиці залишилася тільки одна пошарпана коробка пампушок.

Були ще кошики з фальшивими чарівними паличками — найдешевші з них, коли ними

змахнути, просто перетворювалися на гумових курей чи на штани, а найдорожчі лупцювали

необачного користувача по голові чи по шиї; були коробки з перами кількох різновидів:

самонаповнювальні, самозвіряльні й самомудровідповідальні. Юрба трохи розступилася, й

Гаррі зміг проштовхнутися до прилавка, перед яким галаслива зграйка захоплених десятирічних

дітлахів стежила за крихітним дерев’яним чоловічком, що поволі піднімався по драбині до

справжнісінької шибениці, яка стояла на коробці з написом: “Повішеник багаторазового

використання — напиши літери або він повіситься!”

— “Патентовані чари для фантазій”...

Герміона спромоглася протиснутися до великого стенда біля прилавка й читала

інформацію на звороті коробки з кольоровою фотографією привабливого юнака та розімлілої

дівчини, що стояли на палубі піратської шхуни.

— “Одне просте закляття і ви переживете високоякісну, надзвичайно реалістичну

півгодинну фантазію, що легко втискається в часові рамки звичайного шкільного уроку і

практично не піддається виявленню (побічні ефекти включають відсутній вираз обличчя й

незначне слиновиділення). Не продається неповнолітнім.” Знаєш, — Герміона подивилася на