Гаррі Поттер і напівкровний принц

талісманів на ланцюжках.

— Купі адин для дєвочкі, мадам! — звернувся він до місіс Візлі, хитро поглядаючи на

Джіні. — Шоб захістить її красівий шейка!

— Якби я був при виконанні... — обурився містер Візлі, сердито зиркаючи на торгаша

амулетами.

— Любий, тільки нікого не заарештовуй, бо ми квапимося, — сказала місіс Візлі, нервово

перечитуючи перелік. — Мабуть, почнемо від мадам Малкін, бо Герміоні потрібна нова вечірня

мантія, та й Ронова шкільна мантія йому вже по кісточки, і Гаррі не завадить купити нову...

ходімо всі разом...

— Молі, та навіщо нам усім стовбичити в мадам Малкін, — заперечив містер Візлі. —

Може, краще, щоб діти пішли туди з Геґрідом, а ми відвідали б тим часом “Флорин і Блотс” і

купили б їм підручники?

— Не знаю, — стурбовано відповіла місіс Візлі, явно розриваючись між бажанням якомога

швидше закінчити покупки і прагненням триматися гурту. — Геґріде, як ти гадаєш?

— Та не журися, Молі, всьо буде файно, — заспокоїв її Геґрід, розмахуючи волохатою

рукою завбільшки, як бак для сміття. Місіс Візлі це не зовсім переконало, але вона врешті-решт

погодилася й подріботіла з чоловіком і Джіні у “Флоріш і Блотс”, а Гаррі, Рон, Герміона й Геґрід

вирушили до крамнички мадам Малкін.

Гаррі помітив, що багато перехожих мали такий самий стурбований і тривожний вигляд,

як і місіс Візлі, і що ніхто тепер не зупинявся побалакати; покупці трималися щільними