Гаррі Поттер і напівкровний принц

Фредів брат-близнюк енергійно потис Гаррі руку.

— Проводиш йому екскурсію? Ходімо, Гаррі, далі — туди, де робляться серйозні гроші...

спробуй щось поцупити, пацан — заплатиш не тільки ґалеонами! — застеріг він малого хлопця,

і той миттю висмикнув руку з барильця з написом: “Їстівні Чорні мітки — від них кого хочеш

знудить!”.

Джордж відсунув завісу за маґлівськими трюками, і Гаррі побачив темніше й не таке

заюрмлене приміщення. Наліпки на коробках з товарами, що стояли тут на полицях, були не

такі крикливі.

— Ми щойно розробили серйознішу партію товарів, — пояснив Фред. — Смішно, що з

цього вийшло...

— Ти не повіриш, скільки людей, навіть тих, що працюють у міністерстві, не спроможні

пристойно виконати закляття “щит”, — повідомив Джордж. — Бо, звісно, не вчилися в тебе,

Гаррі.

— Це правда... От ми й подумали, що щито-капелюхи — це було б кумедно. Тобто

припрошуєш свого колегу тебе зачарувати, коли ти в цьому капелюсі, і стежиш за його

обличчям, коли його закляття відскакує рикошетом на нього самого. Міністерство закупило

п’ятсот штук для всього свого штату! І ми ще й досі отримуємо численні замовлення!

— То ми поширили асортимент, і випускаємо тепер щито-плащі, щито-рукавиці...

— тобто вони не надто поможуть проти непрощенних заклять, але проти дрібних і

середніх замовлянь та пристріту...