Гаррі Поттер і напівкровний принц

групками, зосереджено купуючи тільки те, по що прийшли. Ніхто не ходив по крамничках сам,

без друзів.

— Для нас усіх там буде, либонь, затісно, — припустив Геґрід, зупиняючись біля

крамнички мадам Малкін і нахиляючись, щоб зазирнути у вікно. — Я си постою тут на чатах,

файно?

Отож Гаррі, Рон і Герміона зайшли в маленьку крамничку втрьох. На перший погляд вона

здавалася порожня, та не встигли за ними зачинитися двері, як з-за стояка з вечірніми мантіями,

оздобленими зеленими й синіми блискітками, почувся знайомий голос.

— ... не дитина, якщо ти, маман, тіпа не помітила. Я й сам можу все купити.

Було чути, як хтось поклацав язиком і пролунав голос, як упізнав Гаррі, мадам Малкін:

— Дорогенький, твоя мама правду каже, зараз ніхто не повинен ходити сам, це стосується

не тільки дітей...

— Карочє, краще дивися, куди пхаєш шпильку!

З-за стояка вийшов білявий підліток з блідим гострим обличчям, вбраний у цілий

комплект елегантних темно-зелених мантій, краї й рукави яких були обтикані блискучими

шпильками. Він підійшов до дзеркала й оглянув себе; минуло кілька секунд, поки він побачив за

спиною віддзеркалення Гаррі, Рона й Герміони. Його світло-сірі очі звузилися.

— Маман, якщо тебе зацікавило, звідки смердить, то це зайшла бруднокровка, — глузливо

скривився Драко Мелфой.

— Не варто вживати такі слова! — обурилася мадам Малкін, що вискочила з-за стояка з