Гаррі Поттер і напівкровний принц

може почуватися безпечно. Але завжди Дамблдора з тобою не буде.

Гаррі, дражнячись, обвів очима крамницю.

— Ого! Ти ба... його й зараз немає! То, може, спробуєте? Може, в Азкабані вам знайдуть

подвійну камеру на пару з вашим чоловіком-невдахою!

Мелфой люто кинувся до Гаррі, але перечепився за край довгої мантії. Рон голосно

розреготався.

— Не смій так розмовляти з моєю матір’ю, Поттер! — прогарчав Мелфой.

— Усе нормально. Драко, — притримала його тонкими білими пальцями за плече

Нарциса. — Вірю, що Поттер долучиться до свого любого Сіріуса раніше, ніж я до Луціуса.

Гаррі ще вище підняв чарівну паличку.

— Гаррі, не треба! — простогнала Герміона, хапаючи його за руку й намагаючись її

опустити. — Подумай... не можна... матимеш такі неприємності...

Мадам Малкін якусь мить вагалася, а тоді вирішила діяти так, ніби нічого не сталося, в

надії, що так воно й буде. Вона нахилилася до Мелфоя, який і далі люто зиркав на Гаррі.

— Лівий рукав, думаю, треба підкоротити...

— Ой! — заревів Мелфой, відштовхуючи її руку, — женщина, дивись, куди пхаєш свої

шпильки! Маман... мені це вже набридло! — Він стягнув через голову мантії й жбурнув під ноги

мадам Малкін.

— Твоя правда, Драко, — презирливо глянула на Герміону Нарциса, — тепер я знаю, що за

покидьки сюди приходять...краще відвідаймо “Твілфіта й Татінґа”.