Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

вчили наших звичаїв. Дехто з них навіть ніколи не чув про Гоґвортс, доки не отримав листа,

уявляєш? Я думаю, треба триматися давніх чаклунських родів. До речі, як твоє прізвище?

Та перш ніж Гаррі відповів, обізвалася мадам Малкін: "Готово, мій любий"— і Гаррі,

нітрохи не шкодуючи, що припиняє розмову, зіскочив з ослінчика.

— Ну, добре, побачимось, мабуть, у Гоґвортсі, — сказав той зануда.

Ласуючи морозивом, яке купив Геґрід (шоколадномалиновим з горішками), Гаррі мовчав.

— Що сталося? — поцікавився Геґрід.

— Нічого, — збрехав Гаррі.

Вони зайшли купити пергаменту та гусячих пер, і Гаррі трохи повеселішав, побачивши

чорнило, колір якого мінявся під час письма. Виходячи з крамнички, він запитав:

— Геґріде, а що таке квідич?

— Най йому грець!.. Я всякчас забуваю, як мало ти знаєш: навіть про квідич не чув!

— Від таких пояснень мені ще гірше, — дорікнув йому Гаррі й розповів про блідого

хлопця в салоні мадам Малкін.

— …І ще він казав, що тих, хто належить до маґлів, узагалі не треба пускати…

— Але ти си не належиш до маґлів. Якби він тілько знав, хто ти! Таж якщо його родичі

чаклунського роду, він си виростав із твоїм ім'ям на вустах! Ти ж видів, що діялося в "Дірявому

Казані"? А загалом — що він тямит! Деякі з найкращих чародіїв, яких я знав на своїм віку,

походили з давніх маґлівських родин, де зродувіку ні в кому не було нічого магічного, — взяти

хоча б твою маму! А ти подивися, яка в неї сестра!