Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

Гаррі був певен, що в цьому секретному сейфі зберігається щось надзвичайне, і тому

нетерпляче нахилився, сподіваючись побачити щонайменше казкові самоцвіти, але спочатку

йому здалося, ніби там порожнісінько. Але ось він помітив на долівці щось абияк загорнуте в

бурий папір. Геґрід підняв той пакунок і запхав кудись глибоко в плащ. Гаррі кортіло дізнатися,

що то, але він знав, що краще не питати.

— Вертаймо до того клятого візка, і не говори зо мнов по дорозі. Буде ліпше, як я си

помовчу, — попросив Геґрід.

Ще одна несамовита поїздка на візочку, і ось вони вже мружаться від сонця за дверима

"Ґрінґотсу". Гаррі тепер мав повну торбину грошей і не знав, куди з ними спершу бігти.

Анітрохи не уявляючи, скільки ґалеонів дають за один фунт стерлінгів, він однаково розумів, що

несе на плечах більше грошей, ніж мав колинебудь у житті, — ба навіть більше, ніж мав

колинебудь Дадлі.

— Тут си можна купити форму, — кивнув Геґрід на крамницю "Мантії для всіх оказій від

мадам Малкін". — Слухай, Гаррі, може, б я заскочив на чарчину до "Дірявого Казана"?.. Йой, як

ненавиджу ті ґрінґотські візки! — Геґрід справді ще й досі був блідий, тож Гаррі не без остраху

сам завітав до крамнички мадам Малкін.

Мадам Малкін виявилася присадкуватою усміхненою відьмою. Одягнена вона була в усе

рожеве.

— Для Гоґвортсу, любий? — запитала ворожка. — Тут є великий вибір; зараз, до речі, один

юнак якраз робить примірку.