Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

цікаво, чи згадають про нього Дурслі, і де тепер автор усіх тих листів?

Лишилося п'ять хвилин. Надворі щось зарипіло, і Гаррі насторожився — а що, як

завалиться дах? Хоча тоді, напевне, стало б тепліше. Чотири хвилини… Може, коли вони

повернуться, в будинку на Прівітдрайв буде стільки листів, що він зуміє поцупити бодай

одного?

Ще три хвилини… Чи це море з такою силою гупає в скелю?.. Дві хвилини… Що то за

дивний хрускіт?.. Може, то відколовся і впав у море шматок скелі?

Ще хвилина, і йому буде одинадцять. Тридцять секунд… двадцять… десять, дев'ять… —

може, розбудити Дадлі, просто, щоб подратувати його, — три… дві… одна…

БУМ!!!

Здригнулася вся халупа, і Гаррі рвучко сів на підлогу, дивлячись на двері. Знадвору хтось

стукав, Щоб його впустили.

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ

Ключник

БУМ! Постукали знову. Смикнувшись, прокинувся Дадлі.

— Де стріляють? — запитав він безглуздо. Ззаду щось грюкнуло і до кімнати ввалився

дядько Вернон. У руках він тримав рушницю — тепер стало ясно, що він приніс у довгому

вузькому пакунку.

— Хто там? — закричав він. — Попереджаю: я озброєний!

Настала тиша. А далі — ТОРОХ!!!