Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

канапу, вирвав дядькові з рук рушницю, скрутив її, наче гумову, у вузол і пожбурив у куток.

Дядько Вернон видав ще один кумедний звук, наче миша, яку розтоптали.

— Нехай там як, Гаррі, — протяг велетень, відвертаючись від Дурслі, — вітаю тебе з

іменинами. Маю тут щось для тебе — я си трохи його притовк, але смакує файно.

Із внутрішньої кишені свого чорного плаща незнайомець дістав трохи придушену коробку.

Тремтячими пальцями Гаррі відкрив її. Всередині лежав великий липкий шоколадний торт, на

якому було виведено зеленим кремом: "З днем народжен ня, Гаррі!"

Гаррі глянув на велетня. Він хотів подякувати, але слова десь загубилися дорогою до вуст і

замість подяки вийшло:

— Хто ви?

— Справді, я й не назвавси, — усміхнувся велетень. — Рубеус Геґрід, ключник і

охоронець дичини У Гоґвортсі. — Він простяг величезну долоню і потис усю руку Гаррі.

— То як там чайочок, га? — поцікавився він, потираючи руки. — Можна й чогось

міцнішого, якщо маєте.

Геґрід подивився на порожній камін, де лежали зіжмакані торбинки зпід чипсів, і фиркнув.

Нахилився над каміном; ніхто й не бачив, що він робив там, та коли за мить випростався, в

каміні палахкотів вогонь. Мерехтливе сяйво затопило вогку халупу, і Гаррі відчув, як його

наповнює тепло, наче він заліз у гарячу ванну.

Велетень знову вмостився на канапі, що прогнулася під ним, і став витягати з кишень

плаща різні речі: мідний чайник, м'який пакет із ковбасою, невеличку коцюбу, чайничок для