Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Чого "цього"? — запитав Гаррі.

— ЧОГО ЦЬОГО? — вибухнув Геґрід. — Ану, зачекай хвильку.

Він скочив на ноги і, розлючений, здавалося, заповнив собою всю хатину. Родина Дурслі

зіщулилася під стіною.

— Ви хочете сказати, — заревів Геґрід до Дурслі, — що сей хлопець… сей хлопець… не

знає нічого про… не знає НІЧОГО?

Гаррі подумав, що це вже занадто. Він, зрештою, ходив до школи й мав непогані оцінки.

— Я дещо знаю, — виправдовувався він. — Скажімо, математику й таке інше.

Але Геґрід тільки махнув рукою й мовив:

— Я маю на увазі наш світ. Твій світ. Мій світ. Світ твоїх батьків.

— Що це за світ?

Здавалося, ще мить — і Геґрід просто вибухне.

— ДУРСЛІ! — загримів він.

Дядько Вернон, збліднувши, наче мрець, бурмотів якісь нісенітниці. Геґрід нестямно

глянув на Гаррі.

— Але ж ти повинен знати про своїх мамусю й татуся, — сказав він. — Вони знамениті. І

ти знаменитий.

— Що? Мої… мої мама й тато справді були знамениті?

— То ти й… то ти й цього не знаєш?.. — Геґрід пригладив розчепіреними пальцями свою

гриву, ошелешено втупившись у Гаррі. — То ти не знаєш, хто ти? — зрештою вимовив він.