Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

мариновані помідори з грінками. Коли вже доїдали, до їхнього столу підійшла власниця готелю.

— Перепрошую, чи є серед вас містер Г. Поттер? Тут цих листів перед порогом, мабуть,

ціла сотня.

Вона тримала в руці листа, на якому виднів напис зеленим чорнилом:

Містеру Г. Поттеру Кімната 17 Готель "Рейлв'ю" Коукворт

Гаррі хотів схопити листа, але дядько Вернон вдарив його по руці. Жінка вражено

дивилася на цю сцену.

— Я заберу їх, — сказав дядько Вернон, мерщій підвівся й рушив з їдальні слідом за

господинею.

— Любий, може, краще вернутися додому? — несміливо запитала через кілька годин тітка

Петунія, проте дядько Вернон, здається, її й не чув. Ніхто не знав, чого він, власне, шукає. Він

завіз родину до якогось лісу, вийшов з машини, роздивився, похитав головою, знову сів до

машини й вони рушили далі. Те саме відбулося й серед зораного поля, на підвісному мості і на

горішньому поверсі багатоповерхової паркувальної будівлі.

— Тато збожеволів, чи що? — похмуро запитав того вечора Дадлі тітку Петунію.

Дядько Вернон зупинився на узбережжі, замкнув їх усіх в автомобілі і зник.

Задощило. Великі краплини барабанили по машині.. Дадлі шморгнув носом.

— Нині понеділок, — сказав він мамі. — Показують Великого Гумберто. Я хочу ночувати

там, де є телевізор.

Понеділок. Гаррі щось пригадав собі. Якщо це справді понеділок — а Дадлі завдяки