Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

одвірком і навіть укинули крізь віконечко в туалеті.

Дядько Вернон знову лишився вдома. Поспалювавши всі листи, він узяв молоток, цвяхи й

позабивав дошками усі щілини навколо дверей, — тепер ніхто не міг би вийти на вулицю.

Працюючи, він щось собі мугикав, здригаючись від найменшого шереху.

У суботу все пішло шкереберть. До будинку потрапили два десятки листів для Гаррі,

заховані всередині кожного з двох десятків яєць, що їх через вікно до вітальні передав тітці

Петунії вкрай розгублений молочар. Поки дядько Вернон розлючено дзвонив на пошту і в

молочарню, намагаючись знайти когонебудь, кому можна поскаржитися, тітка Петунія

покришила листи кухонним міксером.

— Кому це так припекло поспілкуватися з тобою? — вражено подивився на Гаррі Дадлі.

У неділю вранці дядько Вернон сів снідати і, попри втомлений, ба навіть хворобливий,

вигляд, видавався щасливим.

— У неділю немає пошти, — радісно нагадав він родині, намащуючи джем просто на

газету, — не буде тих клятих писульок!

Тієї миті щось шугнуло в комині й гахнулося йому на потилицю. Ще мить — і з каміна

вилетіли, мов кулі, тридцять, а то й сорок листів. Дурслі злякано зіщулились, а Гаррі підскочив,

і спробував упіймати бодай одного листа.

— Геть! ГЕТЬ!

Дядько Вернон ухопив Гаррі за поперек і жбурнув його в коридор. Коли, прикриваючи

руками обличчя, з кухні повибігали тітка Петунія й Дадлі, дядько з грюкотом зачинив за собою