Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

поглядали одне на одного.

Коли принесли пошту, дядько Вернон, що, здається, намагався бути ласкавим з Гаррі,

звелів піти за нею Дадлі. Було чути, як, ідучи коридором, той ляскає по всьому своїм ціпком. І

раптом він заревів: "Ще один лист! Містеру Г. Поттеру, Найменша спальня, Прівітдрайв, 4".

Стамовано зойкнувши, дядько Вернон зірвався на ноги й побіг у коридор, Гаррі — слідом

за ним. Дядько Вернон був змушений повалити Дадлі на підлогу, щоб відібрати листа, але йому

довелося помучитись, бо Гаррі схопив дядька ззаду за шию. Після хвилинної безладної вовтузні,

коли вже кожен добряче скуштував ціпка, дядько Вернон, тяжко відсапуючи, підвівся,

стискаючи в руці листа для Гаррі.

— Ану в комірчину!.. Тобто до спальні, — прохрипів він Гаррі. — Дадлі, геть! Забирайся

звідси!

Гаррі кружляв по своїй новій кімнаті. Хтось довідався, що він перебрався з комірчини і,

здається, навіть знає, що він не отримав першого листа. Тож, напевне, буде ще одна спроба? Але

цього разу Гаррі подбає, щоб вона була вдалою. Він має план.

О шостій ранку наступного дня пролунав дзвінок відремонтованого будильника. Гаррі

притьмом зупинив його і тихенько вдягнувся. Тільки б не розбудити Дурслі. Не вмикаючи

світла, він навшпиньки прокрався вниз.

Гаррі збирався дочекатися листоношу на розі Прівітдрайв і забрати в нього листи для

будинку номер 4. Серце гупало йому в грудях, коли він, скрадаючись, ішов темним коридором

до вхідних дверей…