Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

За втечу бразильського боаконстриктора Гаррі спіткало найдовше покарання. Коли його

нарешті випустили з комірчини, вже почалися літні канікули, а Дадлі встиг розбити нову

кінокамеру, розтрощити літак з дистанційним керуванням, а коли вперше сів на спортивний

велосипед, то збив стару місіс Фіґ, яка на милицях переходила вуличку Прівітдрайв.

Гаррі радів, що скінчилася школа, але уникнути Дадлової зграї, яка щодня провідувала

свого ватажка, було неможливо. Пірс, Деніс, Майкл і Ґортон були великими телепнями, проте

найбільшим телепнем був Дадлі, їхній лідер. Усі вони залюбки долучалися до улюбленої

розваги Дадлі — полювання на Гаррі.

Ось чому Гаррі намагався якнайменше сидіти вдома і тинявся собі по сусідніх кварталах,

чекаючи кінця канікул, бо тоді б у нього з'явився маленький промінчик надії. З вересня він мав

піти до середньої школи, тож уперше в житті поряд з ним уже не буде Дадлі. Адже Дадлі

віддавали до школи "Смелтінґс", де колись навчався й дядько Вернон. Туди мав піти й Пірс

Полкіс. А Гаррі мав ходити до місцевої школи "СтоунволГай". Дадлі дуже насміхався з цього

приводу.

— Там, у "Стоунволі", новачкам відразу запихають голову в унітаз, — казав він Гаррі. —

Хочеш, потренуємося нагорі?

— Ні, дякую, — відповідав Гаррі. — Бідолашний унітаз ще ніколи не мав у собі такої

гидоти, як твоя голова: його знудить. — І тікав, перше ніж Дадлі здогадувався, що йому, власне,

сказано.

Якось у липні тітка Петунія повезла Дадлі до Лондона, щоб купити йому шкільну форму, і