Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

інших родичів, він не записаний до бібліотеки, тож навіть звідти ніколи не отримував прикрих

нагадувань, що треба вчасно повертати книжки. Але ж ось лист, і адреса така ясна, що годі

помилитися:

Містеру Г. Поттеру Комірчина під сходами 4, Прівітдрайв ЛітлВінґін Графство Суррей

Конверт був важкий і товстий, з жовтуватого пергаментного паперу, підписаний

яскравозеленим чорнилом, і не мав жодного штемпеля.

Тремтячими руками перевернувши конверт, Гаррі побачив пурпурову воскову печатку з

гербом: лев, орел, борсук і змія, що обплела велику літеру "Г".

— Швиденько, хлопче! Що ти там робиш, — дивишся, чи нема бомби? — гукнув із кухні

дядько Вернон, зареготавши зі свого жарту.

Гаррі вернувся на кухню, не зводячи очей зі свого листа. Передав дядькові рахунок і

поштівку, сів і став поволі відкривати жовтий конверт.

Дядько Вернон витяг рахунок, роздратовано пхикнув і перебіг очима поштівку.

— Мардж занедужала, — повідомив він тітку Петунію. — З'їла якогось молюска…

— Тату! — раптом вигукнув Дадлі. — Тату, щось прийшло Гаррі!

Гаррі вже розгортав листа, написаного на такому ж цупкому папері, з якого був і конверт,

але дядько Вернон видер листа йому з рук.

— Це мені! — крикнув Гаррі, намагаючись вихопити лист.

— Хто б це тобі писав? — вишкірився дядько, розгортаючи однією рукою листа й

пробігши його очима.