Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

Гаррі спробував відступити назад, але ноги не корилися йому.

— Бачиш, чим я став? — сказало обличчя. — Сама тінь і мряка… Я маю форму лише тоді,

коли можу залізти в чиєсь тіло… Проте завжди знаходяться охочі впустити мене в свої серця і

душі!.. Кров єдинорогів додала мені сили… ТИ бачив, як вірний Квірел пив її для мене в лісі…

Коли я здобуду еліксир життя, то зможу створити власне тіло… Ну, як, може, віддаси мені той

камінь, що у твоїй кишені?

Отже, він знав… Раптом Гаррі знову відчув свої ноги. Відступив назад.

— Не будь дурнем! — загарчало обличчя. — Краще рятуй своє життя і приєднуйся до

мене… бо інакше скінчиш, як твої батьки… Вони померли, благаючи в мене пощади…

— БРЕШЕШ! — зненацька вигукнув Гаррі. Квірел наближався до нього спиною, тож

Волдеморт і далі міг бачити Гаррі. Зловісне обличчя тепер посміхалося.

— Як зворушливо! — зашипіло воно. — Я завжди ціную хоробрість… Так, хлопче, твої

батьки були хоробрі… Спочатку я вбив твого батька, і він бився відважно… А твоя мати

загинула намарно… намагалася захистити тебе… А тепер давай мені камінь, як не хочеш, щоб її

смерть була цілком даремною!

— НІКОЛИ!

Гаррі стрибнув до вогненних дверей, але Волдеморт верескнув: "ХАПАЙ ЙОГО!", і

наступної миті Гаррі відчув на своєму зап'ястку руку Квірела. Неймовірно гострий біль

пронизав шрам на його чолі, голова, здавалося, отот лусне. Гаррі закричав, вириваючись що є

сили, і Квірел несподівано відпустив його. Біль почав ущухати, і Гаррі роззирнувся, щоб