Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

Квірела, але мотузки надто міцно обплітали йому ноги: він утратив рівновагу і впав. Квірел не

звернув на це уваги. Він і далі розмовляв сам із собою.

— Навіщо це дзеркало? Як воно працює? Допоможи мені, мій Пане!

На превеликий жах, Гаррі почув, як відгукнувся голос, що виходив, здається, із самого

Квірела.

— Використай хлопця!.. Використай хлопця!.. Квірел повернувся до Гаррі.

— Ану, Поттере, ходино сюди!

Ляснув у долоні — і з Гаррі спали мотузки. Він повільно звівся на ноги.

— Ходи сюди! — повторив Квірел. — Глянь у дзеркало і скажи мені, що ти бачиш.

Гаррі ступив крок уперед. "Я мушу збрехати, мушу збрехати…" — розпачливо думав він.

— "Мушу подивитися й збрехати, ось і все…"

Квірел підступився ближче. Гаррі відчув дивний запах, яким відгонив, здається, Квірелів

тюрбан. Заплющив очі, став перед дзеркалом і розплющив їх.

Побачив своє відображення, спершу бліде й налякане. Але за мить відображення йому

всміхнулося. Воно запхало руку до кишені й витягло звідти кривавочервоний камінь. Тоді

підморгнуло й засунуло камінь назад — Гаррі відчув, як щось важке впало до його справжньої

кишені. Якимось чином — неймовірна річ! — він здобув камінь.

— Ну? — нетерпляче запитав Квірел. — Що ти там бачиш?

Гаррі набрався відваги.

— Бачу, як мені тисне руки Дамблдор, — вигадав він. — Я… я виграв для Ґрифіндору