Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Іноді, — сказав він, — мені буває нелегко виконувати накази свого Пана. Він —

великий чаклун, а я слабкий чоловік…

— Тобто, це він тоді був у тій кімнаті з вами? — здивувався Гаррі.

— Він зі мною всюди, хоч би де я був, — спокійно відповів Квірел. — Я зустрів його,

мандруючи по світу. Я був молодий і дурний, сповнений усіляких безглуздих ідей про добро і

зло. Лорд ВолДеморт довів мені, як я помилявся. Немає добра і зла, є тільки могутність і ті, хто

заслабкий, щоб її Прагнути… Відтоді я вірно йому служив, хоч не раз і підводив… Він мусив

бути дуже суворим зі мною.

Квірел раптом здригнувся.

— Так просто він не прощає помилок. Коли я не зумів украсти камінь із "Ґрінґотсу", він

був дуже незадоволений. Покарав мене… вирішив пильніше стежити за мною…

Голос Квірела затих. Гаррі пригадав свою подорож на алею Діаґон. Як міг він бути таким

дурнем? Саме тоді він уперше побачив Квірела, ще й тиснув йому руку в "Дірявому Казані".

Квірел тихо лайнувся.

— Нічого не розумію… Може, той камінь всередині дзеркала? Може, його треба розбити?

Гаррі перебирав у голові різні варіанти.

"Чого в цю мить я хочу найдужче в світі? — думав він. — Я хочу знайти камінь раніше від

Квірела. Отже, якщо я гляну в дзеркало, то побачу, як знаходжу його, тобто побачу, де він

схований!.. Але як подивитися, щоб Квірел не розгадав моїх намірів?"

Гаррі спробував посунутися ліворуч, щоб опинитися перед дзеркалом непомітно для