Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

Лише тоді Гаррі зауважив, що стоїть у Квірела за спиною. То було дзеркало Яцрес.

— Це дзеркало — ключ для здобуття каменя, — бурмотів Квірел, поплескуючи рукою по

рамі. — Хто, крім Дамблдора, міг би таке вигадати… Але ж він у Лондоні, а коли вернеться, я

вже буду далеко!

Гаррі не мав іншої ради, як безперервно розмовляти з Квірел ом, і таким чином не давати

йому зосередитися на дзеркалі.

— Я бачив вас зі Снейпом у лісі, — вирвалося в нього.

— Так, — ліниво підтвердив Квірел, обходячи дзеркало й зазираючи туди. — Снейп тоді

ще чіплявся до мене і намагався вивідати, до чого я вже дійшов. Постійно мене підозрював.

Старався залякати… Наче це було йому під силу: адже мене підтримував сам лорд Волдеморт!

Квірел вийшов зза дзеркала й пожадливо втупився в нього.

— Я бачу камінь… Я вручаю його своєму Панові… Але де ж він?..

Гаррі намагався послабити мотузки, якими був зв'язаний, але ті не піддавалися. Він мусив

відвертати увагу Квірела від дзеркала.

— Але Снейп, здається, завжди мене ненавидів, — сказав він.

— Ох, звісно, — недбало погодився Квірел, — ще й як ненавидів! Він був у Гоґвортсі

разом з твоїм батьком, — ти цього не знав? Вони не терпіли один одного! Проте він ніколи не

прагнув твоєї смерті.

— Але кілька днів тому я чув, як ви ридали. Мені здалося, що Снейп вам погрожував…

На Квіреловому обличчі вперше промайнув страх.