Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Я йду! — вимовив він, одним ковтком спорожнивши пляшечку.

Його тіло й справді немов закрижаніло. Гаррі поклав пляшечку і рушив уперед. Він

напружився й побачив, як чорні язики полум'я лижуть йому тіло, але нічого не відчував. Якусь

мить він не бачив нічого, окрім темного вогню, — а тоді опинився по той бік, в останній

кімнаті.

Там уже хтось був — але не Снейп. І навіть не Волдеморт.

РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ

Чоловік з двома обличчями

То був Квірел.

— Ви! — мало не задихнувся Гаррі.

Квірел усміхнувся. Його обличчя зовсім не смикалося.

— Саме так, — спокійно підтвердив він. — А я от думав, Поттере, чи ми зустрінемося

тут?..

— А я думав… Снейп…

— Северус? — засміявся Квірел, і голос його не тремтів, як завжди, а був холодний і

різкий. — Так, Северус має підозрілий вигляд, чи не правда? Дуже вигідно, щоб він скрізь

шугав, немов пристаркуватий кажан. Хто тоді запідозрить у чомусь бббідолашного ззаїку

пппрофесора Квірела?

Гаррі не міг у це повірити. Цього не могло бути, не могло!

— Але Снейп намагався мене вбити!