Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

Вони чули, як він біг, ламаючи гілки, й перелякано поглядали одне на одного, поки все

стихло, окрім шелесту листя.

— Як ти думаєш, їх хтось поранив, чи що? — прошепотіла Герміона.

— Мені байдуже, що з Мелфоєм, але коли щось трапилося з Невілом!.. Ми самі, якщо

чесно, винні, що він узагалі тут опинився.

Час минав дуже повільно.

хній слух загострився, як ніколи. Гаррі здавалося, ніби він чує кожен подув вітру, кожен

тріск найменшої гілочки. Що там сталося? Де вони всі?

Нарешті голосний хрускіт сповістив про повернення Геґріда. Разом з ним прийшли

Мелфой, Невіл та Іклань. Геґрід був розгніваний. Мелфой нібито підкрався ззаду до Невіла й

жартома схопив його за плечі. Невіл перелякався й вистрелив іскрами.

— Будемо щасливі, коли зловимо щось після того галасу, який ви зчинили!.. Ну, файно,

тепер міняймося. Невіле, ти лишаєшся зі мною і Герміоною, а ти, Гаррі, підеш з Ікланем і тим

бовдуром. Я си вибачєю, — пошепки додав Геґрід на вухо Гаррі, — але йому буде тяжче

налякати тебе, а нам треба довершити нашу справу.

Отож Гаррі пішов разом з Мелфоєм та Ікланем. Вони йшли десь півгодини, все далі

заглиблюючись у ліс, аж поки стежина стала майже непрохідною — так густо розрослися

навколо неї дерева. Гаррі здалося, ніби крові тут побільшало. Коріння одного дерева було рясно

забризкане нею, немовби те бідолашне створіння металося від болю зовсім неподалік. Крізь

переплетене гілля старого дуба Гаррі побачив перед собою галявину.