Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

зеленими іскрами, файно?.. Беріт свої чарівні палички і потренуйтеся.. отак… а коли хтось

потрапляє в біду — стріляє червоними іскрами, і ми вас знайдемо. Отож, будьте обережні!

Пішли!..

Ліс був чорним і мовчазним. Незабаром вони підійшли туди, де стежина роздвоювалася —

Гаррі, Герміона й Геґрід рушили ліворуч, а Мелфой, Невіл та Іклань — праворуч.

Ішли мовчки, дивлячись на землю. Час від часу місячне проміння, що пробивалося крізь

гілля, вихоплювало з пітьми плями сріблястоголубої крові на опалому листі.

Гаррі бачив, що Геґрід вельми стурбований.

— А вовкулака може вбити єдинорога? — поцікавився Гаррі.

— Нє, він заповільний, — відповів Геґрід. — Не так легко зловити єдинорогів, бо то є

могутні чарівні істоти. Я ще ніколи досі не чув, аби хтось поранив єдинорога.

Вони проминули зарослий мохом пеньок. Гаррі чув, як дзюркоче вода — отже, десь

поблизу мав бути струмочок. То тут, то там на звивистій стежині видніли плями єдинорогової

крові.

— Всьо файно, Герміоно? — прошепотів Геґрід. — Не журиси, він не міг далеко відійти з

такими ранами, ми зможемо… ХОВАЙТЕСЯ ЗА ДЕРЕВО!

Геґрід схопив Гаррі з Герміоною зі стежки й поставив їх за стовбур розлогого дуба. Дістав

стрілу, напнув арбалет і підняв його, наготувавшися стріляти. Усі троє прислухалися. Щось там

повзло в опалому листі, немов хтось волочив по землі плаща. Геґрід прискіпливо вдивлявся на

стежину, але через кілька секунд шелестіння стихло.