Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Перші кляси! Перші кляси! Сюди! Гаррі, всьо файно?

Над морем голів променилося радістю велике заросле обличчя Геґріда.

— За мною! За мною! Ще є перші кляси? Кожен нехай си дивит під ноги! Перші кляси, за

мною!

Ковзаючись і спотикаючись, учні вслід за Геґрідом спускалися крутою і вузькою

стежиною. Обабіч стежки залягала така пітьма, що Гаррі здавалося, ніби там ростуть густі

дерева. Майже ніхто не розмовляв. Невіл, що постійно губив свою жабку, кілька разів шморгнув

носом.

— Зараз си вперше побачите Гоґвортс, — гукнув через плече Геґрід, — осьо за цим рогом.

Пролунало голосне "Оооо!.."

Вузенька стежка раптово вивела їх на берег широкого чорного озера. На тому боці озера на

верхівці високої гори здіймався, виблискуючи вікнами на тлі зоряного неба, великий замок з

численними вежами й башточками.

— Не більше чотирьох на човен! — вигукнув Геґрід, показуючи на цілу флотилію

човників, що стояли біля берега.

Гаррі й Рон сіли до одного човна разом з Невілом і Герміоною.

— Усі си вмістили? — крикнув Геґрід, сівши в човен самодин. — Ну, то ВПЕРЕД!

Уся флотилія човників одночасно зрушила з місця, перетинаючи гладеньке, наче скло,

озеро. Кожен учень мовчки поглядав на величний замок угорі. Човни підпливали дедалі ближче

до скелі, на якій він стояв, і замок, здається, височів просто над головою.