Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Ану повтори! — насупився він.

— Ого, ти зібрався з нами битися? — глузливо вишкірився Мелфой.

— Якщо ви негайно не заберетесь! — пригрозив Гаррі хоробрішим тоном, ніж почувався

насправді: адже Креб і Ґойл були набагато дебеліші від нього чи Рона.

— Але ми не хочемо йти — правда, пацани? Своє ми вже з'їли, а тут дещо лишилося.

Ґойл простяг руку за шоколадними жабками, що лежали біля Рона, Рон шарпнувся вперед,

та не встиг доторкнутися до Ґойла, як той моторошно зойкнув.

З Ґойлової руки звисав пацюк Скеберс, гострі зубенята якого вп'ялися йому в палець. Креб

та Мелфой відступили, а Ґойл, завиваючи, намагався скинути Скеберса. Коли нарешті Скеберс

відлетів і гупнувся в шибку, вся трійця миттю зникла. Мабуть, вони подумали, що серед

ласощів причаїлися й інші щури, або, можливо, почули кроки, бо за мить до купе увійшла

Герміона Ґрейнджер.

— Що тут скоїлось? — здивувалася вона, поглядаючи на розкидані по підлозі ласощі й

Рона, що тримав за хвіст пацюка.

— Він, мабуть, у нокауті, — пояснював Гаррі Рон, а тоді придивився до Скеберса. — Ні, я

просто не вірю: він знову спить!

Пацюк і справді заснув.

— Ти що, колись уже бачив Мелфоя? Гаррі розповів про зустріч на алеї Діаґон.

— Я чув про цю родину, — спохмурнів Рон. — Вони чи не перші повернулися до нас, коли

пропав ВідомоХто. Сказали, що були, мовляв, зачакловані. А мій тато не вірить. Каже, що