Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Так, — відповів Гаррі і глянув на решту хлопців. Вони були кремезні й вельми

непривітні і стояли обабіч блідого хлопця, мов охоронці.

— Це Креб, а це Ґойл, — недбало відрекомендував їх блідий хлопчисько, перехопивши

погляд Гаррі. — А мене звати Мелфой, Драко Мелфой.

Рон ледь чутно кашлянув, можливо, щоб приховати хихикання.

Драко Мелфой зиркнув на нього.

— Що, тебе так насмішило моє ім'я? А хто ти, навіть питати не треба. Тато розповідав, що

всі Візлі мають руде волосся, ластовиння й більше дітей, ніж можуть прогодувати.

Драко знову звернувся до Гаррі.

— Поттер, карочє, ти скоро побачиш, що деякі чаклунські родини набагато кращі від

інших. Не варто заводити некльових друзів. Я б допоміг тобі розібратися в цьому.

Він подав Гаррі руку, але той її не потиснув.

— Дякую, я й сам знаю, хто кльовий, а хто ні, — холодно сказав Гаррі.

Хоча Драко Мелфой і не почервонів, на його блідих щоках проступив легенький

рум'янець.

— На твоєму місці, Поттер, я б поводився обережніше, — протягнув він. — Якщо не

станеш трохи ввічливішим, то скінчиш так само, як твої батьки. Вони також не знали, що для

них краще. А коли злигаєшся з такими покидьками — тіпа Візлі або того Геґріда, тобі ж буде

гірше.

Гаррі й Рон попідводились. Ронове обличчя палало, як і його волосся.