Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

хоч у Рейвенклові теж було б непогано… Ну добре, ми, мабуть, підемо далі шукати Невілову

жабку. Знаєте, краще переодягніться, бо, здається, ми скоро прибуваємо.

Й дівчинка пішла, забравши з собою хлопчика, який загубив жабку.

— Хоч у якому я опинюсь гуртожитку, сподіваюся, її там не буде, — сказав Рон,

жбурнувши чарівну паличку назад до валізи. — Ідіотське замовляння! Це Джордж мене навчив,

але, клянуся, він знав, що то фальшивка.

— А в якому гуртожитку твої брати? — запитав Гаррі.

— У Ґрифіндорі, — знову спохмурнів Рон. — Там були й мама з татом. Не знаю, що вони

скажуть, якщо я туди не потраплю. У Рейвенклові, мабуть, непогано, але уяви, що буде, коли

мене запроторять до Слизерину!

— Це той гуртожиток, де жив Вол… тобто ВідомоХто?

— Так, — підтвердив Рон і пригнічено сів на лаву.

— Знаєш, мені здається, що в Скеберса пояснішали кінчики вусів, — сказав Гаррі,

намагаючись відвернути Рона від думок про гуртожитки. — А де тепер твої старші брати, які

вже скінчили навчання?

Гаррі було цікаво довідатися, що робить чарівник, закінчивши школу.

— Чарлі досліджує драконів у Румунії, а Біля щось там робить для "Ґрінґотсу" в Африці,

— повідомив Рон. — А ти чув про "Ґрінґотс"? Про це писали в "Щоденному віщуні", але я не

думаю, що серед маґлів ти мав змогу його читати. Хтось намагався пограбувати секретний

сейф. Гаррі аж очі витріщив.