Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Може. Гаразд, якщо десь побачите… — простогнав бідолаха й пішов далі.

— Не знаю, навіщо так перейматися, — здивувався Рон. — Якби я мав жабу, то загубив би

її якнайшвидше. Хоча я маю Скеберса, тож краще помовчу.

Пацюк і далі дрімав у Рона на колінах.

— Що живий, що здохлий — однаково! — роздратовано поскаржився Рон. — Вчора я

спробував трохи його прикрасити і зробити жовтим, але замовляння не подіяло. Ось зараз

покажу, дивись…

Понишпоривши у своїй валізі, він дістав пошарпану чарівну паличку. Подекуди вона була

пощерблена, а з одного краю виблискувало щось біле.

— Уже вилазить єдинорогова волосина. Гаразд!.. Тількино він підняв паличку, як

прочинилися двері купе. Знову прийшов хлопець, від якого втекла жабка, та цього разу з ним

була дівчинка, вже одягнута в нову гоґвортську мантію.

— Ви не бачили жабки? Невіл загубив жабку, — сказала дівчинка. Вона мала

командирський голос, густе каштанове волосся й трохи завеликі передні зуби.

— Ми вже йому казали, що не бачили, — відповів Рон, але дівчинка не слухала, бо

помітила в його руці паличку.

Ох, ти насилаєш чари? Ану ж поглянемо!

Вона сіла, а Рон геть збентежився:

— Ее… Ну, добре… — Кахикнув і промовив:

Соняшник, масло і стиглий урюк,