РОЗДІЛ 36

— Редже… Музика…

— А, так, я сподівався, що вам це сподобається. Довелося попрацювати над цим, мушу вам сказати. Я врятував лише дуже малу частку, звісно, але навіть заради цього довелося вдатися до трюків. Це було дещо більше, ніж одна людина могла створити за своє життя, але мені здається, що ніхто не дивитиметься на це надто прискіпливо.

— Редже, а можна дістати решту?

— Ні. Корабля більше немає, до того ж…

— Ми могли б повернутися в часі…

— Ні, я ж казав вам. Вони полагодили телефон так, що він більше не ламатиметься.

— То й що?

— Ну, машина часу тепер не працюватиме. Згоріла. Мертва як мамонт. Боюсь, що це кінець. Втім, можливо так буде навіть краще, як ви вважаєте?

У понеділок пані Соскінд зателефонувала в холістичне детективне агентство Дірка Джентлі, щоб поскаржитися на рахунок.

— Я не розумію, що це таке, — казала вона, — це якась нісенітниця. Що це все означає?

— Моя люба пані Соскінд, — сказав він, — я не можу вимовити, з яким нетерпінням я чекав на можливість ще раз поговорити з вами на ту саму тему. З чого б нам розпочати сьогодні? Який саме пункт ви би хотіли обговорити?

— Жодний з них, пане Джентлі. Я не знаю, хто ви такий і чому ви вважаєте, що мій кіт зник. Любий Родерік помер два роки тому в мене на руках, і я не мала бажання заміняти його.

— А, пані Соскінд, — сказав Дірк, — ви, напевно, не розумієте, що такий перебіг подій є наслідком докладених мною зусиль щодо… Дозвольте пояснити вам взаємний зв'язок усього… — він замовк. Це не мало сенсу. Він повільно поклав слухавку на телефон.

— Пані Пірс! — крикнув він. — Будьте ласкаві, надішліть пані Соскінд переглянутий рахунок. Нова редакція має називатися «Врятування людського роду від повного вимирання — безоплатно».

Він надів капелюх і пішов додому.