РОЗДІЛ 21

— Не маю жодної гадки.

— Я певний, що ти маєш його адресу, куди надсилаєш рахунки.

Дірк знизав плечима.

— Послухай, Челлі, це цілком звичайне, нешкідливе розслідування вбивства, і я не хочу, щоб ти його споганив. Тож вважай поки що, що тебе попереджено. Якщо я дізнаюся хоч про один зниклий доказ, я тебе так ударю, що не знатимеш, коли четвер, а коли завтра. А тепер забирайся звідси та віддай мені ту касету, — він простягнув руку.

Дірк кліпнув, щиро дивуючись:

— Яку касету?

Ґілкс зітхнув:

— Ти чоловік розумний, Челлі, це я визнаю, — сказав він. — Але ти повторюєш ту саму помилку, якої припускаються багато розумних людей: вважаєш усіх інших дурнями. Коли я відвертався, я мав на те причину, а причиною було бажання побачити, що ти візьмеш. Мені не треба було бачити, як ти це береш, мені достатньо було побачити, чого потім не вистачало. Нас тренують, якщо ти не знав. По вівторках у нас було півгодини «Тренування на спостережливість». Це була перерва після чотирьох годин «Байдужої жорстокості».

Дірк сховав свою злість за слабкою посмішкою. Він опустив руку в кишеню шкіряного плаща та вийняв касету.

— Увімкни її, — сказав Ґілкс, — послухаймо, що ти хотів він нас приховати.

— Річ не в тому, що я не хотів, що б ви це почули, — знизав плечима Дірк. — Просто я хотів почути її перший, — він підійшов до полиці, на якій стояла стерео-апаратура Річарда та вставив касету в магнітофон.

— Не хочеш сказати вступне слово?

— Це касета, — сказав Дірк, — з автовідповідача С'юзан Вей. У Вея була звичка залишати довгі…

— Так, я знаю. А вранці наступного його секретарка бігала навкруги та збирала його балаканину, бідолаха.

— Отже, я вважаю, що на цій касеті може бути повідомлення, залишене Ґордоном Веєм минулого вечора з машини.

— Зрозуміло. Добре. Вмикай.

Елегантно вклонившись, Дірк натиснув на кнопку.

«О, С'юзан, привіт, це Ґордон, — знову сказав запис. — Я зараз уже їду до котеджу».

— До котеджу! — їдко вигукнув Ґілкс.

«Це вечір четверга й зараз… 8:47. На дорозі погана видимість. Слухай, до мене на ці вихідні приїжджають люди зі Штатів…»