РОЗДІЛ 12

Канапа вочевидь застрягла.

Три інші Макінтоші з'єднувалися плутаниною кабелів з неохайним набором синтезаторів: самплер Emulator II+ HD, стійка TX-модулів, Prophet VS, Roland JX 10, Korg DW8000, Octapad, гітарний контролер Synth-Axe MIDI для лівші та навіть стара барабанна машина — усі вони збирали пил у кутку. Також там був маленький касетний магнітофон, який був рідко потрібний, бо більшість музики зберігалася у комп'ютерних файлах, а не на плівці.

Він усівся навпроти одного з «Макінтошів», щоб перевірити, чим той займається. На екрані була таблиця з назвою «Без назви — Excel», і він задумався, навіщо це.

Він зберіг її та подивився, чи не залишив він собі поміток, і швидко з'ясував, що в цій таблиці знаходяться дані, які він якийсь час тому завантажив після пошуку в базах даних мережі фактів про ластівок. Тепер він мав цифри, які описували їхні міграційні звички, форму їхніх крил, аеродинамічні профілі та характеристики турбулентності, а також якісь елементарні дані щодо того, яку форму могли набирати в польоті їхні зграї, але поки що він не мав жодної гадки щодо того, як йому все це поєднати.

Оскільки сьогодні він був уже занадто втомлений, щоб думати конструктивно, він шалено виділив і скопіював обрані навмання цифри з таблиці, вставив їх у власну програму-конвертор, яка масштабувала та фільтрувала ці цифри згідно з його власним експериментальним алгоритмом, завантажив конвертований файл у «Performer» — потужну програму-секвенсер, і відтворив результат через випадкові MIDI-канали на тому синтезаторі, що був наразі підключений.

Результат був коротким уривком жахливої какофонії, тому він зупинив його.

Він запустив програму-конвертор ще раз, цього разу наказавши їй перенести частоти в соль-мінор. Це був один з тих інструментів, яких він згодом хотів позбутися, бо вважав це нечесною грою. Якщо його непохитна віра в те, що ритми та гармонії музики, які він вважав найкращими, можна було знайти в ритмах і гармоніях природних процесів, мала під собою хоча б якесь підґрунтя, то задовільні форми модальності та інтонації також мали виникати природно, а не мали вводитися як параметри.

Але наразі він задав параметр навмисно.

Результат був коротким уривком жахливої какофонії в соль-мінор.

Досить вже випадкових спроб.

Перша задача була відносно проста: треба було розрахувати фігуру, яку описує в польоті кінчик крила ластівки, а потім синтезувати її як звук. Таким чином він отримає єдину ноту, що буде хорошим початком, а часу це займе не більше, ніж один вікенд.

От тільки не було в нього цього вікенду, бо йому потрібно було якимось чином завершити другу версію «Гімну» ще впродовж наступного року, або ж «місяця», як його називав Ґордон.

Що невблаганно нагадало Річардові третю причину його тремтіння.

У нього немає жодної можливості звільнити ці вихідні або наступні для виконання обіцянки, яку він дав автовідповідачеві С'юзан. І це покладе їхнім стосункам край, якщо цього ще не зробила катастрофа сьогоднішнього вечора.

Але тепер уже все. Все зроблено. Із залишеним на чужому автовідповідачі повідомленням неможливо зробити нічого, окрім як чекати на наслідки. Все зроблено. Безповоротно.

Йому в голову спала дивна думка.

Вона його неабияк здивувала, але він не помітив, що з нею дещо не так.