РОЗДІЛ 12

— С'юзан! — вигнув він, — я зателефоную пізніше, — і поклав слухавку.

Він підвів погляд.

Просто перед ним у світлі його фар стояла примарна фігура Ґордона Вея, яка переповненими жахом очима дивилася йому в очі, повільно піднімала руку та вказувала на нього.

Він не знав, як довго він просто сидів там. Видіння зникло через кілька секунд, але Річард просто сидів і тремтів, напевно, не довше хвилини, доки його не вивели з трансу раптовий вереск гальм і різке світло фар.

Він похитав головою. Він збагнув, що зупинився на стрічній смузі дороги. Автомобіль, який щойно різко загальмував майже бампером до бампера, був поліцейським. Річард двічі або тричі глибоко вдихнув, а потім змусив своє заціпеніле тремтяче тіло вийти з машини та повернутися обличчям до офіцера, силует якого повільно йшов до нього у світлі фар.

Офіцер оглянув його з голови до п'ят.

— Ем… Вибачте, офіцере, — якомога спокійніше сказав Річард. — Мене… ем… понесло юзом. Дороги ковзкі, і я… понесло. Мене розвернуло. Як бачите, я зараз розвернутий, — він указав рукою на машину.

— Не хочете розповісти мені, чому саме вас понесло юзом, пане? — дивлячись йому просто в очі, офіцер поліції виймав записник.

— Ну, я ж кажу, — пояснював Річард, — дороги ковзкі через туман і, ну, якщо зовсім чесно, — раптом сказав він попри всі спроби зупинити себе, — я просто їхав собі, аж раптом мені здалося, що я побачив свого роботодавця, який кидався мені під колеса.

Офіцер спокійно дивився на нього.

— Це комплекс вини, офіцере, — сказав Річард з нервовою посмішкою, — ви ж розумієте, як воно буває. Я саме думав про те, щоб відпочити на вихідні.

Полісмен, схоже, вагався між співчуттям і підозрілістю. Його очі трохи примружилися:

— Ви пили, пане?

— Так, — сказав Річард, зітхнувши, — але дуже мало. Не більше, ніж два келиха вина. Ем… і маленький келишок портвейну. Але не більше цього. Я просто втратив на мить зосередженість. Зараз усе гаразд.

— Ім'я?

Річард сказав йому, як його звати та де він живе. Полісмен акуратно все записав у свій нотатник, потім подивився на номерний знак авто, записав і його теж.

— А хто ж ваш роботодавець, пане?

— Його звати Вей. Ґордон Вей.

— О, — вигнув брови полісмен, — це той пан комп'ютерщик?

— Ем… Так, правильно. Я розробляю програмне забезпечення для його компанії. WayForward Technologies II.