Розділ «Оповідання»

Він озирнувся вже з-за порога:

— Ні, залишайтесь тут, підготуйте хлопця до рентгену й, може, заведіть історію хвороби.

Хлопчик лежав так само спокійно. Чергова сестра й собі підійшла до канапи.

— Твоя мати знає, що з тобою сталося? — запитала черниця.

— Мати померла.

Про батька черниця вже не зважилася запитати.

— Кого повідомити?

— Старшого брата, тільки його ще немає вдома, а дітлахам треба було б переказати, вони тепер там самі.

— Яким дітлахам?

— Гансові з Адольфом, вони чекають, коли я прийду й дам їм попоїсти.

— А де працює твій старший брат?

Хлопчик мовчав, і черниця більше не перепитувала.

— Будете писати?

Сестра кивнула головою й рушила до маленького білого столика, заставленого ліками й пробірками. Вона присунула до себе чорнильницю, вмочила перо й розгладила лівою рукою білий аркуш.

— Як твоє прізвище?

— Бекер.

— Якої ти віри?

— Ніякої. Я не хрещений.

Черниця здригнулася, обличчя сестри залишилося незворушне.

— І коли ж ти народився?