— Що з вами? — спитав він.
— Нічого,— тихо відповіла вона.— Я б хотіла бути сентиментальною, але не можу. Це фото не зворушує мене, воно зовсім чуже мені. Ходімо далі.
Вона пообіцяла, що зачекає біля дверей, і він побіг до канцелярії, щоб узяти своє відрядження. Оттен уже пішов. Каптенармус притримав Файнгальса за рукав.
— Не наробіть же дурниць. На все добре вам.
— Дякую,— відповів Файнгальс і вибіг надвір.
Ілона чекала на розі. Він узяв дівчину під руку й повільно рушив з нею до міста. Дощу вже не було, але в повітрі відчувалася вогкість, якийсь солодкий запах; вони йшли тихими-тихими бічними вуличками, що пролягали майже рівнобіжно до центральних,— повз невеличкі будинки з низенькими деревцями перед ними.
— А чому ж ви не в гетто? — спитав він.
— Через батька. Він був на тій війні офіцером, нагороджений орденами, втратив обидві ноги. Але вчора він відіслав усі свої ордени комендантові міста, і протези теж — такий великий пакунок з обгорткового паперу. Ну, далі я вже сама піду,— сказала вона твердо.
— Чому?
— Я хочу прийти додому сама.
— Я піду з вами.
— Нащо? Вас побачать — хтось із моєї родини побачить вас,— вона глянула на нього,— і мене потім не пустять вийти.
— То ви повернетесь?
— Так,— спокійно відповіла вона.— Напевне. Я вам обіцяю.
— Дайте, я вас поцілую,— сказав Файнгальс.
Вона почервоніла й зупинилась. Вулиця була безлюдна й тиха. Вони стояли біля огорожі, через яку звисали пожухлі пагони витких троянд.
— А нащо? — тихо спитала вона, сумно глянула на нього, і він злякався, що зараз вона заплаче.— Я боюсь кохання.
— Чому? — тихо спитав він.
— Бо його не існує... хіба на хвилину.
— Так, більше як кілька хвилин нам не дістанеться,— тихо сказав він. Поставив торбу додолу, забрав у Ілони пакунок і обняв її. Поцілував у шию, за вухом і відчув її губи на своїй щоці.— Не йди,— шепнув їй на вухо,— не йди. Війна ж, не кидай мене. Зостанься.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Поїзд точно за розкладом. Де ти був, Адаме. І не промовив жодного слова. Більярд о пів на десяту. Груповий портрет з дамою. » автора Генріх Белль на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Де ти був, Адаме? Переклала Галина Лозинська“ на сторінці 28. Приємного читання.