— Нічого,— спокійно сказав він,— прибули перші поранені.
Тоді встромив прапорець аж унизу, в жирну крапку — Надьварад,— обережно провів рукою по Югославії, встромив іще один у Белград, потім — у Рим і здивувався, що Париж так близько від кордону Німеччини. Ліву руку він не відняв від Парижа, а правою протяг довгий шлях аж до Сталінграда. Від Сталінграда до Надьварада було далі, ніж від Надьварада до Парижа. Він знизав плечима й обережно повстромляв прапорці в проміжки між уже відзначеними пунктами.
— Ой! — вигукнула Ілона. Він глянув на неї — напружена, збуджена, обличчя ніби повужчало, гладеньке, смагляве, а на милих щічках пушок видно аж до темних очей. Вона ходила так само з чілкою, тільки підстриженою ще коротше, ніж на фото. Вона важко дихала.
— Хіба не чудова гра? — тихо спитав він.
— Так, аж страшно стає,— погодилась Ілона.— Все таке... таке... ну,— як це сказати по-вашому,— наче виліплене.
— Ви хочете сказати — рельєфне?
— Так, так,— жваво відповіла вона.— Дуже рельєфне. Наче зазираєш у кімнату.
Гамір у коридорі став тихіший, двері, мабуть, позачинялись; але раптом Файнгальс дуже виразно почув своє прізвище.
— Файнгальс! — кричав каптенармус.— Хай вам чорт, де ви?
Ілона запитливо глянула на нього.
— Вас кличуть?
— Так.
— Ідіть,— тихо сказала вона.— Прошу вас, ідіть, я не хочу, щоб вас застали тут.
— Ви довго ще тут сидітимете?
— До сьомої.
— Почекайте на мене — я прийду.
Вона кивнула головою, вся спаленіла й стояла перед ним, поки він пропустив її в куток.
— Там у пакунку на підвіконні печиво для вас,— сказав він. Відчинив двері, визирнув і хутенько вийшов у коридор.
Він повільно спускався сходами, хоча й чув, що на другому поверсі в коридорі каптенармус горлає: «Файнгальс!» Усміхнувся до Сорни, проходячи повз фото випуску сорок другого року, але вже темніло, і Ілониного обличчя він не міг розгледіти: велика рама висіла напроти сходів у коридорі, в густому сутінку. А внизу під сходами стояв каптенармус і гукав:
— Господи, де це ви запропали, я вже з годину вас шукаю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Поїзд точно за розкладом. Де ти був, Адаме. І не промовив жодного слова. Більярд о пів на десяту. Груповий портрет з дамою. » автора Генріх Белль на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Де ти був, Адаме? Переклала Галина Лозинська“ на сторінці 25. Приємного читання.