Розділ тринадцятий

— А навіщо ви псуєте мені сигару?

На обличчі полісмена з’являється тінь гніву.

Його зіниці розширюються.

— Негайно приберіть сигару. Останнє попередження.

— А то що?

Він зітхає.

— Це була не та відповідь, на яку я сподівався. Підводьтеся.

— Чого це?

— Бо ви їдете до в’язниці. Якщо за п’ять секунд ви не приберете цю сигару, я вважатиму, що ви чинили опір при затриманні, а отже, я буду не таким ніжним.

Я кидаю сигару в чашку з кавою, злізаю з табурета, а полісмен спритно дістає з-за пояса наручники й надіває мені на зап’ястя.

— У вас є при собі зброя чи голки? Все, що може мені зашкодити, і про що я мушу знати?

— Ні, сер.

— Чи перебуваєте ви під дією якихось наркотиків або ліків?

— Ні, сер.

Він побіжно обшукує мене, потім бере за руку.

Коли ми йдемо до виходу, всі відвідувачі аплодують.

Його джип припаркований перед входом.

Він відчиняє задні двері й каже, щоб я беріг голову.

Спробуйте граціозно й хвацько залізти в задній відсік поліцейської машини, коли у вас руки скуті кайданками за спиною. Полісмен сідає за кермо.

Він пристібається паском безпеки, заводить двигун і виїжджає на засніжену вулицю.