Розділ дванадцятий

Три цілі.

Спотикаючись, добираюся до куба й зачиняюся зсередини.

Грошей катма.

Записники зникли.

Шприци й голки також.

У мене залишилося тільки моє побите тіло й ще три шанси все виправити.

ЛИШИЛОСЬ АМПУЛ: 2

Першу половину дня я проводжу, старцюючи на розі якоїсь вулиці, щоб назбирати грошей на поїзд до міста.

Решту дня проводжу за чотири квартали від свого будинку, сидячи на тротуарі за шматком картону, де написано:

БЕЗПРИТУЛЬНИЙ. СТРАШНІ ЗЛИДНІ.

ОХОЧЕ ПРИЙМУ БУДЬ-ЯКУ ДОПОМОГУ

Схоже, вигляд мого побитого обличчя зовсім не викликає співчуття, бо коли сонце вже сідає, у мене назбирано всього 28 доларів 15 центів.

Я голодний, хочу пити, в мене все болить.

Вибираю доволі благеньку закусочну, щоб мене туди пустили, і з останніх сил плачу за їжу.

Мені нікуди йти.

Немає грошей навіть на кімнату в мотелі.

Назовні западає холодна дощова ніч.

Я йду до свого будинку, обходжу квартал і звертаю в провулок, підшукуючи якийсь закуток, де можна сховатись і передрімати.

Знаходжу щілину між своїм гаражем і гаражем сусіда, затулену контейнерами для сміття. Пробираюся туди, прихопивши сплющену картонну коробку, яку притуляю до стінки свого гаража.

Накриваюся нею, чую, як над головою дощ лупить по картону і сподіваюсь, що мій імпровізований притулок протримається всю ніч.