Розділ одинадцятий

Сидячи тут, я розумію, що завжди вважав народження Чарлі та моє рішення жити з Даніелою такою собі ключовою подією, яка спрямувала наші життя в бік, протилежний успіху в наших кар’єрах.

Але це дуже велике спрощення.

Так, Джейсон-2 пішов від Даніели й Чарлі і згодом досягнув великого успіху. Але існує мільйон Джейсонів, які пішли й не винайшли куба.

Існують світи, де я пішов від Даніели, а з наших кар’єр все одно вийшов пшик.

Або де я пішов, і ми обоє досягли сяких-таких успіхів, але світ не перевернули.

А то й навпаки, існують світи, де я залишився, і в нас народився Чарлі, але подальше розгалуження послідовностей подій нічим особливим не ознаменувалось.

Або де наші стосунки погіршились.

Або де я вирішив розірвати наш шлюб.

Або де це вирішила зробити Даніела.

Або ж ми докладали всіх зусиль, довго жили без любові, і все це тільки заради нашого сина.

Якщо я представляю собою вершину сімейного успіху для всіх Джейсонів Дессенів, то Джейсон-2 представляє собою вершину професійну й творчу. Ми є протилежними полюсами однієї й тієї ж людини. І те, що Джейсон-2 із безкінечної кількості варіантів вибрав саме моє життя, це, на мою думку, не випадковість.

І якщо йому відомо, що таке абсолютний професійний успіх, то повна реалізація як сім’янина для нього за тими ж сімома печатками, як для мене його життя.

Все це свідчить про те, що моя ідентичність не бінарна.

Вона — множинна.

І може, я перестану побиватися за необраними шляхами, бо необраний шлях, це не просто моя протилежність. Це — безкінечно розгалужена система, яка відображує всі пермутації мого життя між такими екстремумами, як я і Джейсон-2.

Я лізу в кишеню і дістаю оплачений заздалегідь мобільний телефон, який коштує 50 доларів. На ці гроші ми з Амандою змогли б прожити цілий день, або оселитися в дешевому готелі на ніч.

Пальцями в мітенках я розгортаю аркуш жовтого паперу, вирваного з розділу «Д» телефонного довідника Чиказького Метро, і набираю обведений кружечком номер.

Від місця, яке є майже моїм домом, віє такою жахливою самотністю.

Зі свого спостережного пункту бачу кімнату на другому поверсі, яка, мабуть, служить Даніелі кабінетом. Жалюзі відкриті, вона сидить спиною до мене, обличчям до величезного монітора.

Я бачу, як вона піднімає бездротову слухавку й дивиться на її дисплей.