Розділ без назви (1)

1984

— Цього разу не болітиме, — сказав він. — Дивіться мені у вічі.

У цю мить пролунав оглушливий вибух, чи принаймні Вінстонові здалося, що це вибух, бо він не був певен, що лунав якийсь звук. Але що був сліпучий спалах світла — це вже напевне. Вінстон не відчував болю — лише прострацію. Хоча, коли це сталося, він уже й так лежав на спині, але у нього було дивне відчуття, що його сюди жбурнули. Жахливий безболісний удар розпростер його тіло. Водночас щось відбулося в його голові. Коли він знову сфокусував зір, то згадав, хто він і де перебуває, а також упізнав обличчя, яке на нього дивилося, але десь всередині нього утворилася велика зона порожнечі, так ніби з його мозку взяли й витягли якийсь шмат.

— Це не триватиме довго, — сказав О’Браєн. — Подивіться мені у вічі. З якою країною воює Океанія?

Вінстон подумав. Він знав, що означає Океанія, знав, що він громадянин Океанії. Він також пам’ятав про існування Євразії та Остазії. Але він не міг пригадати, хто з ким воював. Власне, він взагалі не був упевнений у тому, що йде війна.

— Я не пам’ятаю.

— Океанія воює з Остазією. Пригадали?

— Так.

— Океанія завжди воювала з Остазією. Від самого початку вашого життя, від початку заснування Партії, від початку історії безперервно йшла війна, завжди та сама війна. Ви пам’ятаєте про це?

— Так.

— Одинадцять років тому ви створили легенду про трьох чоловіків, яких засудили на смерть за зраду. Ви переконали себе, що бачили клапоть паперу, який доводив їхню невинуватість. Такого паперу ніколи не було. Ви вигадали його і потім стали вірити в його існування. Ви пам’ятаєте ту мить, коли вперше його вигадали?

— Так.

— Кілька хвилин тому я показував вам пальці своєї руки. Ви побачили п’ять пальців. Пригадуєте?

— Так.

О’Браєн, заховавши великий палець, простяг уперед пальці лівої руки.

— Тут п’ять пальців? Ви бачите п’ять пальців?

— Так.

І перш ніж у його мозку змінилася картинка, він і справді на коротку мить їх побачив. Він чітко бачив п’ять пальців. Потім усе знову стало як раніше, і в його свідомість знову заповзли колишній страх, ненависть і розгубленість. Але була мить — він не знав, скільки вона тривала — можливо, тридцять секунд — осяйної певності, коли кожне нове твердження О’Браєна заповнювало зону порожнечі і ставало абсолютною істиною, і тоді за потреби два плюс два у сумі так само легко дорівнювало трьом, як і п’яти. Все пощезло ще до того, як О’Браєн встиг опустити руку, але, хоча Вінстон і не міг цього знову відчути, у нього все ж залишилася пам’ять про це відчуття, як залишається пам’ять про якесь давнє враження з колишнього періоду життя, коли людина була, по суті, іншою особистістю.

— Тепер ви бачите, — сказав О’Браєн, — що це принаймні можливо.

— Так, — сказав Вінстон.

О’Браєн із задоволеним виглядом підвівся. Вінстон побачив, як ліворуч чоловік у білому халаті зламав кінчик ампули і став набирати шприц. О’Браєн, усміхаючись, обернувся до Вінстона. Він, майже як колись, поправив окуляри на носі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «1984» автора Джордж Орвелл на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (1)“ на сторінці 58. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ без назви (1)
  • Розділ без назви (2)

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи