TextBook Він міцно стиснув її руку, поки двоє носіїв схилялося над ним і простісінько в обличчя йому садонуло мов із горілчаного барила.
— Гоп! — сказав чолов'яга позад нього.
Йому раптом зробилося страшно, і поки вони піднімали його, він обернув своє дзеркальце, йому хотілося бачити, чи її несуть услід, та побачив він лише плечі носія і його писок, який скидався на дзьобак якоїсь нічної пташини.
— Катріно! — гукнув він.
Відповіді не було. Він погойдувався над порогом, чолов'яга вигукував накази позад нього, ноги його опустилися, йому здалося, ніби він падає.
— Обережно! — сказав він. — Обережно.
Та він уже бачив зорі в темному небі, й було холодно.
— А її несуть за мною? — поспитався він.
— Кого це? — поспитався чолов'яга з пташиною головою.
— Мою сусідку. Це моя подруга.
— Жінками будемо займатися потім, — відказав чолов'яга. — Ви не будете в одному приміщенні.
Шарль затремтів.
— Таж я гадав… — почав було він.
— Не хочете ж ви, щоб вони оправлялися у вашій присутності.
— Я гадав, — повторював Шарль, — я ж гадав, що…
Він провів рукою по чолі й раптом загорлав:
— Катріно! Катріно! Катріно!
Він розгойдувався в їхніх руках, він бачив зорі, в очі йому вдарило світло ліхтаря, потім зорі, потім знову ліхтар, а він знай волав:
— Катріно! Катріно!
— Та він з глузду з'їхав, цей тип! — сказав носій позаду. — Замовкнете ви чи ні?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Шляхи свободи. Відстрочення» автора Жан-Поль Сартр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „НЕДІЛЯ, 25 ВЕРЕСНЯ“ на сторінці 53. Приємного читання.