Розділ «Три неприємні п’єси»

Чартерiс. Так, але зате я бiльшого навчаюся iз своїх експериментiв, анiж вiн! А жертви навчаються так само, як i я. Ось звiдки походить моя моральна вищiсть.

Джулiя (знов сiдаючи на канапу, смутно). Ну, зi мною вам не доведеться бiльше експериментувати. Ідiть досвоєї Ґрейс, коли вам потрiбна жертва. Тiльки з нею ви матимете мороку.

Чартерiс (докiрливо, сiдаючи бiля неї). І ви призвели мене до того, що я мусив був просити її руки, щоб тiльки урятуватись од вас! Ну якби вона згодилась, — щоб це було зi мною тепер?

Джулiя. Я гадаю, те, що зi мною тепер, коли я згодилась на Параморову пропозицiю.

Чартерiс. Але я б зробив Ґрєйс нещасною. (Джулiя насмiшкувато регоче). А втiм, я оце тiльки здумав, — ви теж зробите Парамора нещасним. А якби ви вiдмовили йому, вiн був би в розпачi. Бiдолаха!

Джулiя (її гнiв знов на хвилину вибухає). Вiн краща людина, нiж ви.

Чартерiс (принижено). О, я цiлком згоден, моя люба.

Джулiя (рвучко). Не звiть ви мене своєю любою. А що ви розумiєте пiд тим, що я зроблю його нещасним? Що я, не досить добра для нього?

Чартерiс (iз сумнiвом). Ну, це залежить од того, що ви розумiєте пiд досить добрим.

Джулiя (серйозно). Ви могли мене зробити доброю, якби захотiли були. Ви мали велику силу надi мною. Я була як дитина у ваших руках, i ви знали це.

Чартерiс (з насмiшкуватою згодою). О так, моя люба. Це означає, що завжди, коли вас охоплювали ревнощi i ви впадали в скажену лють, я завжди мiг сподiватись того, що це щасливо закiнчиться, якщо я тiльки терпляче чекатиму i ввесь час безнастанно пеститиму вас. Коли у вас був напад знущання i ви взивали об’єкта своїх ревнощiв усiма iменами, якi тiльки мiг вимовити ваш язик, i ображали мене досхочу цiлими годинами, — тодi мусила настати й реакцiя. І ви кiнець кiнцем впадали в заспокiйливий захват нiжности, що переконував вас у вашiй янгольськiй добротi i всепрощеннi. О, знаю я цю доброту! Ви, мабуть, гадали в такi хвилини, що я допомагав вам виявляти вашу приховану нiжнiсть, але я, навпаки, гадав, що це я виявляв свою нiжнiсть, i то далеко бiльшою мiрою, нiж ви заслуговували.

Джулiя. Так, по-вашому, виходить, що в менi немає нiчого доброго? Я надзвичайно погана, нiчого не варта жiнка? Так?

Чартерiс. Еге, коли судити вас так, як ви судите iнших. Із загального погляду вам нiчого не можна закинути, Джулiє, — нiчогiсiнько. Ось чому менi треба знайти якийсь iнший погляд, щоб зберегти свою самоповагу на згадку про те, як я любив вас. О, чого тiльки я не навчився од вас, — од вас, що нiчого не навчилась од мене. Я призвiв вас до божевiлля, а ви дали менi мудрiсть; я розбив вам серце, а ви менi принесли радiсть; я примусив вас проклясти свою жiночiсть, а ви дали менi виказати свою мужнiсть. Хай буде одвiку й довiку благословенне iм’я моєї Джулiї (iз щирим чуттям бере її руку, щоб знов поцiлувати).

Джулiя (з огидою вириваючи руку). О, годi вже цiєї гидкої, глузливої брехнi!

Чартерiс (iз смiхом апелюючи до неба). Вона зве це гидкою, глузливою брехнею! Ну, гаразд, гаразд, я вже нiколи не говоритиму вам цього, наймилiша. Я хочу тiльки сказати, що ви вродлива жiнка, i всi ми дуже любимо вас.

Джулiя. Не кажiть менi цього, я цього не зношу. Це звучить так, наче я тiльки тварина.

Чартерiс. Гм! Гарненька тварина — це чарiвна рiч. Не треба зневажати тварин, Джулiє.

Джулiя. Ось якої ви справдi думки про мене!

Чартерiс. Але ж, Джулiє, невже ви таки гадаєте, що я захолювався вашими моральними якостями? (Вона повертається й пильно дивиться на нього. Вiн полохливо пiдводиться i, задкуючи, вiдступає од неї. Вона встає й переслiдує його повiльно й рiшуче).

Джулiя (розраховано). А проте, я бачила, що ви були в безмiрному захопленнi вiд цього зiпсутого створiння, що позбавлене будь-яких моральних якостей.