Розділ «Три неприємні п’єси»

Чартерiс (вiдступаючи). Назад, Джулiє! Не забувайте своїх нових обов’язкiв щодо Парамора.

Джулiя (спiймавши його серед кiмнати). Не турбуйтесь про Парамора — це вже моя справа. (Хапає його за вилоги сурдута й невiдступно дивиться на нього). О, якби люди, з якими ти розмовляєш так по-розумному, могли знати тебе так, як знаю я! Інодi я сама з себе дивуюсь, як це я могла будь-коли думати про тебе.

Чартерiс (дивлячись на неї, променiючи). Тiльки iнодi?

Джулiя. Облудник ти! Хвалько! Нiкчемний благенькиймальований! (Вiн має захоплений вигляд). О! (У нападi напiвлютi, напiвнiжности вона струшує ним, рикаючи, наче тигриця над своїм дитинчам. У цю хвилину Парамор i Крейвен повертаються з приймальної; видовище вражає їх наче грiм).

Крейвен (вищою мiрою обурений, скрикує). Джулiє! (Джулiя пускає Чартерiса, але стоїть презирливо й визивно, поки вони пiдходять до неї, Крейвен лiворуч, Парамор праворуч).

Парамор. Що сталося?

Чартерiс. Нiчого, нiчого. Ви скоро призвичаїтесь до цього, Параморе.

Крейвен. Ну, знаєш, Джулiє, це вже справдi надто непристойна поведiнка. Це негарно щодо Парамора.

Джулiя (холодно). Якщо доктор Парамор заперечує, вiн може розiрвати нашi стосунки. (До Парамора). Прошу, не вагайтеся.

Парамор (iз сумнiвом i неспокоєм позираючи на неї). Ви хочете, щоб я розiрвав.

Чартерiс (стурбовано). Що за нiсенiтниця! Не робiть нерозважних речей. Це я винен! Я докучав мiс Крейвен, — я образив її. Плюньте ви на це все i не псуйте всю справу так безглуздо.

Крейвен. Це якась пекельна плутанина. Я не можу повiрити, щоб ви образили Джулiю, Чартерiсе. Я певен того, що ви надокучали їй, — ви кожному можете надокучити, слово чести, можете… — але образити... ну, що ви хочете цим сказати?

Парамор (дуже серйозно). Мiс Крейвен, з усiєю делiкатнiстю й щирiстю прошу вас, будьте одвертi зi мною: якi у вас стосунки з Чартерiсом?

Джулiя. Спитайте його. (Пiдходить до камiна й повертається до них спиною).

Чартерiс. Добре, я зiзнаюся вам одверто. Я закоханий у мiс Крейвен — завжди кохав її i переслiдував її iз своїми зiзнаннями завжди, вiдколи познайомився з нею. Але все дарма — вона абсолютно зневажає мене. Хвилину тому видовище щастя мого конкурента завдало менi такої прикрости, що я наговорив гидких, глузливих речей, а вона... ну, вона й струсонула мене трошки, що ви й бачили.

Парамор (по-лицарськи). Я нiколи не забуду, що ви допомогли менi завоювати її, Чартерiсе. (Джулiя хутко повертається, з обличчям, викривленим люттю).

Чартерiс. Ш-ш! Ради неба, не згадуйте про це.

Крейвен. Це зовсiм не схоже на те, що ви розповiдали менi й Кетбертсоновi сьогоднi вранцi. Ви вже пробачте менi, коли я скажу вам, що це, на мiй погляд, куди правдоподiбнiше. Ну, зiзнайтеся ж, ви просто дурили нас, правда ж?

Чартерiс. Спитайте Джулiю. (Парамор i Крейвен повертаються до Джулiї. Чартерiс стоїть, похмуро втупивши погляд просто перед себе).

Джулiя. Це все правда. Вiн був закоханий у мене; вiн переслiдував мене; i я абсолютно зневажаю його.